Природно-ландшафтний об’єкт «Панська Гора» у селі Збраньки Шоломківського старостинського округу Овруцької ОТГ

Овруччина – це чарівний поліський край, багатий на прекрасні краєвиди: густі ліси, чистоводні озера, стародавні архітектурні пам’ятки, оповиті загадковістю та духом живих легенд.
Малі села Овруччини, що розташовані на Словечансько-Овруцькому кряжі мають свою цікаву, неповторну історію, свою загадкову привабливість.
Село Збраньки Шоломківського старостинського округу Овруцької ОТГ – це унікальне древлянське поселення, розташоване на високому лівому березі річки Норинь за 15 кілометрів від міста Овруч.
Біля села знаходиться єдине в Україні Кур’янівське родовище пірофілітового сланцю, твердої та термостійкої гірської породи.
Геологію Словечансько-Овруцького кряжу вивчало багато вчених, і серед них один з перших академіків Української Академії наук П.А.Тутковський. Саме йому пощастило дослідити і зробити опис древніх каменоломень пірофілітового сланцю в урочищі «Ровки» поблизу села Збраньки. Пірофіліт або «шифер» з цього родовища використовувався в будівництві та оздобленні кам’яних споруд часів Київської Русі – Десятинної церкви, Софіївського собору, Золотих воріт в Києві, храмів Чернігова, Василівської церкви в Овручі.
Академіком П.Тутковським в 1910 році біля села було відкрите корінне родовище яшми.
Територія села спочатку ХІХ століття відома як місце знахідок великої кількості залишків викопних тварин – мамонтів, носорогів тощо.
При в’їзді в село можна побачити цікавий природно-ландшафтний об’єкт, який місцеві жителі називають «Панська Гора».
Колись на ній стояв гарний будинок панів Мартина Павловича та Софії Василівни Саваровських.
За записаними розповідями найстаріших місцевих жительок Ясковець Теклі Гордіївни (1903 р.н.) та Книшевич Євдокії Савівни (1933 р. н.) це був гарний двоповерховий будинок. Перший поверх був цегляний, а другий дерев’яний. Тільки на першому поверсі було дванадцять кімнат.
Будинок пана був укріплений великими земляними валами, які частково збереглися. Донизу йшли алеї бузку, черемхи, липи, барбарису (що частково збереглися і донині). Був у пана і хороший, великий фруктовий сад. Як розповідає Турбал Олена Лукашівна (1930 р.н.), доглядав за садом її дід. Він був тямущим садівником, тому пан його дуже поважав і цінував. Навіть його прізвище «Пилипчук», змінив за документами на «Садовнік». Тепер в Збраньках багато людей з таким прізвищем.
За словами Теклі Гордіївни пан був інтелігентний, людяний, добре ставився до людей. Коли вона, будучи підлітком, ходила жати пшеницю з іншими дітьми, пан забирав годувати їх. І хто погано їв – відправляв додому, кажучи: «Хто як їсть – так і робить буде».
Під горою в пана був колодязь. Існує легенда, що на дні колодязя до цього часу зберігається глечик з прикрасами, який був схований панською родиною. Інша легенда розповідає, що з панської гори і до Василівської церкви в Овручі існував підземний хід. Біля гори в урочищі «Карпиловка» є великий камінь, і коли вдарити біля нього йде гул, як з підземелля.
Поховані пани Саваровські на старому кладовищі села Збраньки. Пам’ятник, встановлений їх дітьми, зберігся до цього часу.
Після революції в будинку пана було відкрито школу. За словами жительки села Турбал Олени Лукашівни (1930 р.н.), учениці цієї школи з 1938 по 1941 рік, це була дуже гарна школа на один поверх (верхній розібрали). В одній із кімнат жив директор школи, а вчителі приїжджали кожний день.
Після Другої Світової війни у будинку пана зробили колгоспну комору і конюшню, а на території помістя розмістили кагати для зберігання колгоспної картоплі. Коли побудували нову комору, будинок за наказом з Овруча був розібраний для потреб колгоспу.
Землю на горі поділили між місцевими жителями для власного користування. Швидше за все, ця підвищена місцевість була заселена здавна. До цієї пори люди при оранці городів знаходять монети, наконечники від стріл, уламки цегли.
З гори відкриваються чудові краєвиди Словечансько-Овруцького кряжу, які сприймаються надзвичайно живописними проявами рельєфу, збагачуючи його неповторними картинами, намальованими самою природою.