Запрошуємо відзначити свято села в Норинську

Норинський старостинський округ

          Старі жителі села розповідають, що річка наша була колись повноводна. У місці, де вона брала свій початок, було в землі багато нір ( місцеве – нор). Звідси походить сама назва річки – Норинь. Біля річки почали селитись люди. Так утворилось багато сіл, котрі розташовані вздовж річки. Наше село, за переказами старожилів, було утворене найперше і тому воно має назву річки – Норинськ.

Колись було розділене на такі села: Норинськ, Кайтанівка, Рудня, Загребля, Підвелідники. Тепер ці села так розселились ,що утворили одне велике село, яке ми тепер називаємо Норинськ. До сих пір збереглися назви кутків: Дубник, Галайовщина, Козулі, Курганці, Гумна, Хвощевиця,
Рульовщина, Кравчуки. Центральну площу села, де колись стояло багато
крамниць (лавок) жителі села назвали – М’єсто (від слова місто, містечко).
Багато роботящих умільців трудилися в нашому селі. Уміння працювати,
приносити користь людям і радість іноді залишалась в прізвищах наших
людей:

Ткач, Ткачук – гарне полотно ткали людям,

Бортник, Бортун – займались бджільництвом,

Кравець, Кравчук – шили гарний одяг людям,

Бондаренко, Бондарчук – майстер діжок для соління капусти, огірків,

Швець, Шевчук – шили гарні черевички, чобітки,

Яриза – прізвище відомого козацького писаря, який записував до козацького
реєстру, а також писав дошкульні листи ворогам нашим,

Скрипник – веселив молодь у свята веселою грою на скрипці.

Основним заняттям наших предків було -землеробство. Ґрунти переважно у нас підзолисті, пісок, камінь, місцями чорнозем. З давніх-давен  тут вирощували жито, пшеницю, овес, ячмінь, сіяли льон, гречку, буряки, просо, кукурудзу, садили картоплю і різну городину, садовину.

Розвинене було ремісництво, ковальство, гончарство, чинбарство, в селі
було також багато бондарів, шевців, кравців, добували дьоготь, смолу. Кожна
жінка села вміла прясти і ткати, шити одяг членам сім’ї, а також вишивати,
плести, в’язати. Особливою повагою користувались жінки, які придумували
різноманітні узори українських вишитих рушників. Видаючи свою доньку
заміж мати научала її: “ Тримай хату, як у віночку і рушничок на кілочку”.

З новітніх джерел випливає, що Норинськ був відомим що з 1400 року як власність Аксаків і предків Адама Киселя. Але вперше офіційно згадується під 1545 р. в опису Овруцького замку як маєтність Олександра Киселя під назвою Норинське. Під 1662 р. як маєтність підкоморія київського Степана Немирича – князя Януша Острозького, родини Трипольських. У 1863 році споруджено Миколаївську дерев’яну церкву (знищено у 20 ст.). У 19 столітті Норинськ був містечком з міщанською управою. Тут діяли школа (з1864 р.), волосне правління, аптека. Чотири рази на рік проводилися ярмарки. Великі кургани Київської Русі, які прекрасно збереглися, камені-валуни в урочищі Кам’яні Воли.

Ще в 1873 році дослідник Н.П.Барчет де-Марні виявив тут поклади червоного граніту, а в 1881 році дослідник Миклашевський – вогнетривкі глини. В 1933 році тут було відкрито гранітний кар’єр, який після Другої світової війни виріс у Норинський щебзавод.

Мощаниця

Стара назва Рудня Мощаниця – відоме х 16 ст. як рудня (місце, де видобували болотну залізну руду) на річці Мощениця. Вже у 1598 р. тут запрацювала рудня. Згодом виникло поселення.

Підвелідники

Взято на облік 27.02.1961р. як село Норинської сільської ради.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *