Запрошуємо на свято села в Хлупляни

Історія села Хлупляни.

          В центрі Словечансько-Овруцького кряжу за 20 км від м. Овруча розташоване одне з найстаріших сіл Полісся – Хлупляни.

Точного тлумачення назви села ми не знаємо. Назва села Хлупляни (Хлопляни, Хлопяни, Хлупяни) походить від часів польської доби – від слова «хлоп» – людина панська, незаможна, бідна, безправна. Але існує і інша версія – наймення «Хлуп» – похідне від «халупка», маленька тісна хатка. Або ж від слів «хлупень», «охлупень» – товста деревина, тесана коритом, якою колись в давнину наші предки поліщуки прикривали зверху дах хатинки .

Як повідомляє археологічна карта Волинської губернії  В. Б.Антоновича, в Хлуплянах було 12 курганів в двох групах, 1888 року один був розкопаний археологом Ставровським; знайдено кістяк людини в положенні головою на захід. З окремих знахідок відома полірована булава з червоного шиферу. А також скарб в 2 фунти вагою, що складався з польських, римських, шведських грошей XVII ст. Поблизу села Стугівщина також відомо 12 курганів, а також відомий скарб з 1019 мідних монет.

За данними археолога Томашевського А. П., люди заселили цю місцевість ще за часів палеоліту. А за данними археологічних Досліджень, що були проведені в 1996-1997 рр, біля села було виявлено селище давньоруської доби. А також три курганні могильники під селом, та майстерню з виготовлення пірофілітових прясел в урочищі «Ровки» камені, що були виявлені будівельниками при будівництві будинку культури свідчать про XV століття.

Під час роботи Овруцької експедиції інституту археології НАНУ в 2003 році археологами було зафіксовано та законсервовано залишки давньої стели пірофілітового сланцю знайденого в самому селі Хлупляни. А також виявлено невідомий раніше давньоруський курганний могильник на краю кладовищ сіл Хлупляни та Оленичі. На урочищі «Василишине» знайдено цікаві знахідки періоду середньовіччя.

Перші письмові згадки про село Хлупляни відносяться до 30 липня 1699 року в скарзі місцевого священника Якова Никифоровича на Івана Храналовича-Мінора і його товаришів-жовнірів у тому, що вони розламали замок на церковних дверях і пограбували речі, віддані прихожанами для зберігання в церкві, як місці найбільш безпечному. Вдруге Хлуплянську церкву пограбували в 1713 році шляхтичі Гуляницький і Минцовський.

Певний час село належало до володінь маєтку Потоцьких, основні будівлі маєтку знаходились в містечку Велідники. Селяни-кріпаки постійно залучались до заготовок лісу на продаж.

За матеріалами історико-статистичного опису в Хлуплянах діяла церква в ім’я Воскресіння Христова (розташовувалась вона на місці теперішнього будинку культури, побудована 1761 року), до її приходу були приписані села Стугівщина, Слобода-Хлуплянська, Оленичі, Комищино, Ширковщина, Скребеличі, Нагоряни, Глузмищина, Рудня-Барбаровка, Стугівщанський-Млинок. На 1934 рік священником церкви був Ростислав Михалєвич.

На початку XIX століття селяни Хлуплян вели напівнатуральне господарство, самі виробляли найпотрібніші знаряддя праці. Голод і хвороби були постійними супутниками хлуплянських селян. Адже фельдшер був один і той у волосному містечку, а лікарня була одна на повіт.

В 1860-х роках села Хлупляни, Стуговщина, Нагоряни, Оленині належали Клярі та її чоловіку Антону-Фредерику Милиовичам.

Грамотним на селі був лише священник Запитинькевич. У 1904 році в селі відкрилася церковно-приходська школа. Першим вчителем якої був вчитель за прізвищем Чупира, в школі на 1904 рік налічувалося близько ЗО дітей.

На 1913 рік великим землевласником в Хлуплянах була дворянка Круковська Філіпіна Олександрівна, що мала в володінні 25991/2 дес. землі.

Революція 1905-1907 рр. село, практично, не зачепила. Зате Перша світова війна забрала на свої фронти більшу половину призовного чоловічого населення. Також на потреби армії було забрано більшу частину коней.

Лютнева революція із своїм буремним рухом зачепила чи не кожну родину Хлуплян, і сусідніх Оленич, Нагоряй, Стугівщини. В січні 1918 року повсталі селяни під керівництвом Союка А. М., Хилька І. С., Радченка А., Гопанчука Ф. І., розгромили поміщицький маєток Круковської.

В 1923 році було утворено Хлуплянську сільську раду, першим головою якої став Степан Хилько. Село увійшло до складу новоутвореного Словечанського району. Із 1926 року в селі запрацювала школа-семирічка.

Перед початком Другої світової війни в Хлуплянах працювали дитячі ясла, магазин, лікарня, лазня, сільбуд. Та страшна війна зруйнувала мирне життя хлуплянців. При сільраді було створена винищувальна група, якою керував тодішній голова сільради А. Аврамчук. 23 серпня 1941 року село було окуповане нацистами, які, як і всюди, встановили так званий «Новий Порядок».

На підпільній роботі було залишено Андрія Аврамчука та Миколу Кота. Та дуже швидко Миколу Кота виявили поліцаї і розстріляли. Влітку 1943 року в селі хтось убив угорського солдата, після чого всіх селян нацисти зігнали до рову для розстрілу. І тільки втручання начальника Словечанської допоміжної поліції Ст. Кобилинського «Монарховця» призвело до того, що цей масовий розстріл було замінено іншим розстрілом, виявлених особисто начальником поліції двох поляків-євреїв: чоловіка та жінки (129).

Після втрати нацистами райцентру Словечне в грудні 1942 року вони перенесли райцентр у Хлупляни, розмістивши свій штаб у лікарні. Тричі в 1943 році партизани штурмували укріплення ворога в Хлуплянах, і тричі були змушені відкочуватись, бо занадто добре були озброєні нацисти. Невдовзі німецький гарнізон було переведено до Овруча. 17 листопада 1943 року силами партизанського з’єднання О. М. Сабурова Словечанський район було звільнено від нацистів. Після вигнання нацистів лише через три роки почали поступово відбудовувати зруйноване господарство (130).

До 1962 року в селі відбудували 18 тваринницьких приміщень колгоспу, майстерні, гараж для колгоспних тракторів, лазню, 2-дитясла, школу 8-річку, а також 200 будинків. Станом на 1962 рік Хлуплянська сільська рада перейшла до Овруцького району.

На початку 80-х років серйозно змінився центр села: там де колись стояла церква, з’явився будинок культури, праворуч сільмаг, а далі дільнична лікарня (нині амбулаторія) на східній околиці села виріс двоповерховий будинок школи. В селі побудували своє поштове відділення, будинок сільради, заасфальтували центр села.

Гордістю Хлуплян є їхні видатні земляки:

– Уляна Катюшина – знатна льонарка, кавалер першого на овруччині Ордена Леніна (1938 р.);

– Василь Вирва – інженер в ракетобудівній галузі, занесений до книги кращих інженерів Росії;

–  Микола Желюк – Заслужений лікар України.

На даний час до складу Хлуплянської сільської ради входять села Стугівщина, Сирківщина, Оленичі, Нагоряни, Теклівка.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *