Історія села Велика Фосня

Кажуть, що у древні часи у цих місцях зупинився та розтанув великий льодовик, нагрібши на десятки кілометрів від села великого каміння. Воно і досі лежить тут. На деяких валунах є начебто відбитки людської ноги. Говорять то ступала Божа Мати Марія. Шанують сельчани це каміння. Побудували святу капличку і перенесли його туди. Звідусіль з”їзджаються люди, щоб поклонитися цьому святому місцю, напитися
води із святого джерельця, що поблизу. Краєм вод, глибоких, безкраїх, була наша земля в минулі тисячоліття. Древляни були добрими корабелами, зналися у плотництві, теслярстві. І досі є знахідки – бруси на течіях рік і човни-довбатси в 3-5 м довжини. В древні часи на місці де тепер знаходиться село Велика Фосня росли дрімучі ліси в яких водилися дикі звіри: вовки, медведі. Найдревніше поселення села Велика Фосня Вереси. Село нагадувало маленьку кріпость. Між хатами суцільною стіною тяглися вздовж дубові тесані баркани, які кріпилися кілочками лише десь були 3-4 коловороті (виходи із села), які запиралися від вовків вдень і вночі. Наявність курганів на території села Велика Фосня стверджує факт існування тут поселень ще до вторгнення монголів 1240 рік (Карта Київської Русі з нанесеними позначеннями Овруча, Великої Фосні і Малої Фосні.) В  1240,1242 рр. проходила Батиєва орда шлях її проходив через     Малин, Коростень, Дідковичі, В’язівка, Липленщина, Невгоди, Костюшки на Овруч. В  1261 році орда Бурунди. Великі січі побоїща були в цих місцях.  Про це свідчать великі і малі кургани в селі В’язівка, Липленщина, Невгоди, Вереси (були розорані після війни), Чанові, Кутку, урочищі Кургани до п’яти насипів, у кладовищі села Велика Фосня три . Назва села походить від слова «хвоса» – це вирубана полоса лісу між якою рили канали Село Велика Фосня знаходиться біля річки Ольшанки (Юльшанки) теперішня назва Вільшанка. Перша письмова згадка про село Велику Фосню під іменем села Хвосні згадується в акті від 04 жовтня 1682 року. Був сільський суд поміщиків Барановських, Мошковських і селян Івана і Стефана Демещенко в вироці купного суду. Після відміни кріпосного права в 1861 році навіть на кабальних умовах поміщик Чайковський не збирався вступати бувшим кріпакам 915 десятин землі. Селяни вимушені були засіяти її силою (Скарга поміщиків Байковських губернатору на самовільний захват земель.) Існувала Великофоснянська волость Овруцького повіту Волинської губернії до якої входили села Васьковичі, Ігнатпіль, Невгоди, Потаповичі, Мошки. Певний час село мало статус гміни і відповідний вплив на сусідні поселення. Село мало школу, церкву, млин, вітряки та інші громадські будівлі і виробництва. Після жовтневого перевороту (жовтневий переворот) значною мірою значущість села збереглась. З бігом часу зникли межі, які відділяли поряд розташовані села Костюшки, Вереси, Сарнинки, що зумовило перенесення адміністративних будівель сільської ради з села Велика Фосня в село Костюшки, а пізніше надання цим селам спільної назви – Велика Фосня. В другій половині минулого століття село досягнуло значного розквіту. Тут з’явилися будинок культури, нові школа і бібліотека, будинок побуту, торговельний комплекс, сільська рада, фельдшерський пункт, електростанція, телефонна підстанція, радіо, вітрогон, баня, кафе, асфальтована дорога, водосховище, регулярний автобусний зв’язок з районним центром тощо. Село мало свою машинно-тракторну бригаду і широко славилося своїми здобутками в краї. Історія села досить тісно пов’язана з історією України. Не обійшли село лихоліття громадянської війни, колективізації, розкуркулення, голодомору (про ці жахіття села розповідається у фільмі «Пейзаж після мору»), другої світової війни (фільм «Советская история»), Чорнобиля. Село понесло значні втрати. Село Велика Фосня у 1932-1933 рр. входило до складу Великофоснянської сільради Овруцького району Київської області. За даними сільради, у 1932-1933 рр. загинуло 69 чол.(?), на сьогодні встановлено імена 68 чол. (Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні). В селі встановлено пам’ятний знак жертвам голодомору. Під час загострення комуно-сталінських репресій проти українського народу в 1920-1940 рр. каральними органами НКВС СРСР була заарештовано та позбавлено волі на різні терміни 26(?) мешканців села, з яких 6 чол розстріляно. (Науково-документальна серія книг «Реабілітовані історією» Житомирська область, книга 1-6 Житомир «Полісся»). З червня 1871 року у селі Велика Фосня було відкрито церковноприходську школу, а в 1875 році на місці церковноприходської школи
було відкрито двокласне училище. В 1888 році в селі працював винокурний та смоляний заводи, водяний млин. Радянську владу встановлено в січні 1918 року. Наказом від 02 червня 1920 року було створено Великофоснянський волосний революційний
комітет, його першим головою став бідняк Приходько Іван Романович. Актом від 24 грудня 1920 року було виділено землю під культрадгосп на території „Юліно” і в панському маєтку села Велика Фосня. В 1928 році в селі Велика Фосня було відкрито середню школу. В 1930 році було створено перше колективне господарство „Червона зірка”, „Перемога” ім.Шевченка, ім.Чубаря. В 1934 році колгоспи „Перемога” і ім.Шевченко об’єднались в один колгосп ім.Леніна. Під час Другої Світової війни 487 жителів села билися проти німецько-фашистських загарбників. 450 нагороджено орденами й медалями, в т.ч. Олександра Антоновича Покальчука – орденом Леніна. 18 серпня 1942 року він у боях під станицею Клетська на Дону закрив своїм тілом амбразуру ворожого доту. Молодший лейтенант О.А.Покальчук і навічно занесений у списки військової частини, в якій служив. Його ім’я присвоєно місцевій школі та теплоходу. Міністерство зв’язку СРСР випустило поштову марку, присвячену герою. 9 травня 1970 року у Великій Фосні йому споруджено пам’ятник. 152 чоловіка загинуло смертю хоробрих в роки Другої Світової війни. В 1967 році на їх честь встановлено обеліск Слави. В 1950 році всі колгоспи Великофоснянської сільської ради були об’єднані в колгосп ім. Леніна 3 жовтня 1954 по 1969 рік головою колгоспу був обраний Віталій Васильович Целіков, який вивів
господарство в одне із передових по республіці. Колгосп ім. Леніна був учасником виставки досягнень народного господарства в Москві в
1955,1967, 1968, 1969 роках. В 1958 році за високі показники в праці одержали урядові нагороди:

– Мойсієнко Микола Лук”янович – бригадир колгоспу – медаллю „За трудову доблесть”;

– Целіков Віталій Васильодич – голова колгоспу – орденом „Знак пошани”;

– Козак Валентина Василівна – доярка колгоспу – орденом „Знак
Пошани».

В 1960 році колгосп ім.Леніна першим в районі перейшов на грошову оплату праці колгоспників і почав впроваджувати госпрозрахунок. В 1967 році колгосп нагороджено Пам’ятним Червоним Прапором ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС, у 1970 році – Ленінською Ювілейною Почесною Грамотою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС. За трудові успіхи 127 чоловік нагороджено орденами і медалями в т.ч.:

– доярок: Ольгу Степанівну Титарчук, Ольгу Петрівну Клишевич – орденом Леніна;

– голову колгоспу Миколу Петровича Кругляна, начальника дільниці №3 Рогальчука Володимира Андрійовича,
ланкову Панухник Ганну Кирилівну, доярку Наталію Олександрівну Данильчук – орденом Трудового Червоного Прапора.

– колишньому голові колгоспу В.В Целікову  присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, кавалера Ордена Леніна, нагороджений багатьма іншими орденами і медалями.

В селі видавалась багатотиражна газета „Шлях Ілліча”

Видатні земляки. Павло Ковжун (1896-1939), визначний графік, маляр І організатор українського мистецтва на Західних Українських Землях народився у селі Костюшки Овруцького району, студіював у Києві, з 1921 року в Галичині, працював головою в книжній графіці (численні обкладинки, екслібриси, плакати, ініціали, ілюстрації, карикатури), автор(разом з М.Осінчуком) церковних поліхромій в українському візантійському стилі (Озірна, Сокаль, Жашків, Долина, Миклашів, Наконечне, Калуш, Стоянів), учасник багатьох крайових і закордонних українських виставок (Прага, Брюссель, Берлін, Варшава, Рим , Неаполь), спів організатор Гуртка Діячів Українського Мистецтва (1921) і Асоціації Незалежних Українських Мистців (АНУМ, 1931) у Львові, редактор журналу „Митуса” і „Мистецтво”.

Гавриловський Петро Ілліч народився в селі Підруддя Овруцького району Житомирської області 17.07.1942 р.н . Очолює сільськогосподарське підприємство села Велика Фосня з 1976 року. Господарство за цей період було одним із кращих в районі, постійно виплачувалась заробітна плата. В 1988 році колгосп ім. Леніна було нагороджено Почесною Грамотою Президії Верховної Ради
Української РСР, Указом Президента України в 1993 році Гавриловському Петру Іллічу присвоєно Почесне звання „Заслужений працівник сільського господарства України”.

В даний час на території старостинського округу функціонує Великофоснянська загальноосвітня школа, лікарська амбулаторія, дитячий садок, Будинок культури, сільська бібліотека, музей села, дільничний пункт ветеринарної медицини, чотири магазини

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *